• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

/Files/images/meditsina/8d1ebe3988.gif

За статистичними даними поширеність дитячого травматизму більша, ніж серед дорослих. Причини такого стану поляснюється тим, що діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди вміють реально оцінювати небезпеку ситуації та адекватно реагувати для запобігання негативних наслідків.

Найбільша кількість випадків травмування дітей припадає на вік 13-15 років. В цей час дитячий травматизм зумовлений не тільки природною цікавістю і рішучістю, але ще й бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші, і проявляти безрозсудну сміливість.

Дитячий травматизм умовно можна розділити на п’ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму:

– побутовий (травми, які виникають вдома, у дворі, у дитячому садку);

– вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов’язаний з транспортом);

– шкільний;

– спортивний;

– інший.

Шкільний травматизм діти отримують переважно на уроках фізкультури, трудового навчання, а також під час перерв, у класах, коридорах, пришкільній території.

Основними причинами шкільного травматизму є по перше відсутність контролю зі сторони вчителів за поведінкою учнів під час проведення уроку та перерв, по друге – недостатньо організована виховна робота.

При будь-яких видах дитячого травматизму дорослим, вчителям, необхідно дотримуватися двох основних вимог: необхідно чітко налагодити організацію навчального процесу і впроваджувати різні інформаційні форми санітарно-освітньо роботи.

Робота щодо профілактики дитячого травматизму повинна вестися у двох основних напрямках:

1) робота зі створення безпечного середовища перебування дітей у навчальному закладі;

2) гігієнічне навчання і виховання дітей, мета якого вироблення в них навичок безпечної поведінки в різних життєвих ситуаціях.


Картинки по запросу дитячий травматизм у школі

Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що більшості нещасних випадків можна було б запобігти. І профілактична робота буде ефективною, коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість. Отже, вони не тільки повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і заходи щодо їх запобігання, але й зуміти при необхідності надати правильну першу допомогу.

Термін «травма» походить від латинського слова і в перекладі воно означає «тілесне пошкодження при поранені». Пошкодження, які повторювались у певній групі населення, називається травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто.

Дитячий травматизм має багато характерних особливостей і поділяється на:

грудний (змоментународженнядо 1 року);

переддошкільний (1 - 3 р.);

дошкільний (3 - 7 р.);

шкільний (7 - 16 р.).

На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим, що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота.

Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, нерідко спостерігаються опіки стравоходу та органів дихання.

У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини.

У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє «я». Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків.

Учні старших класів у своїх вчинках стараються наслідувати старших, звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість. При цьому, не вміючи правильно оцінити свої вчинки, часто стають на хибний шлях. Щоб довести свою сміливість і самовпевненість перед іншими, підлітки, не задумуючись над наслідками, часто переходять вулицю у небезпечних місцях, чіпляються за машини, вилазять по пожежних драбинах на дахи високих будинків.

Щоб визначити характер травми та її наслідки, важливу роль відіграють анатомічні особливості дитячого організму.

Шкіра у немовлят дуже ніжна, її дуже легко поранити. При цьому виникають гнійно-запальні процеси, фурункули, абсцеси та інше. Підшкірно-жировий прошарок, навпаки, розвинений краще і при падінні оберігає тканини й органи дітей від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей, окістя товще і пластичніше. Тому у дітей, значно швидше ніж у дорослих, загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюється діяльність органів. Травматизм поділяють на побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, родовий, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння.

/Files/images/kartinki_2/tb/травматизм1.gif


Кiлькiсть переглядiв: 52

Коментарi