Афганістан болить в моєму серці

2024-02-15

Сьогодні ми шануємо пам'ять тих, хто поліг серед афганських ущелин, та кланяємося тим, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами та медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але ця компанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.

В знак пам'яті відбулося покладання квітів до могили нашого односельця, воїна-афганця Юрченко Миколи. Він також, як і всі ми, любив життя, любив своїх батьків, своє село. Був вірним другом, жив щасливо і мріяв про майбутнє. Та не судилося йому повернутися живим до рідної домівки.